Ампелографія як наука про види і сорти винограду для виноградарів аматорів.

Фотографії по темі:

Ампелографія – наука про види і сорти винограду. Вивчає закономірності мінливості властивостей сортів під впливом середовища та спрямованої дії людини.

Вперше термін «ампелографія» застосував польський вчений-природознавець Ф.Я. Сакс (1661). Наукові основи цієї науки були закладені іспанським основоположником графом Симоном де Рохас Клементе (1806) у праці «Дослідження сортів винограду, що ростуть в Андалузії». Теоретичні і методичні основи ампелографії, як науки, були закладені на початку ХІХ ст. у Франції. А вже в кінці цього століття питання ампелографії обговорювалися на конгресах у багатьох державах, і тоді була опрацьована інструкція для опису сортів, яка послужила розвитку єдиного підходу до вивчення та опису сортів винограду. У Відні в 1873 році для опису сортів винограду прийнята єдина система, розроблена Міжнародною ампелографічною комісією.

У Російській імперії та в радянські часи ампелографії також надавали неабиякого значення. Так, в 1900-1911 рр. С.І. Коржинський видає у двох томах «Ампелографію Криму» з фотографіями кращих сортів. З 1946 по 1972 рр. у тодішньому Всесоюзному науково-дослідному інституті виноробства та виноградарства «Магарач», згідно єдиної системи, розробленої Міжнародною ампелографічною комісією, була підготовлена праця «Ампелография СССР», де описано 3070 сортів, у тому числі 1775 вітчизняних і 1295 зарубіжних і видано альбом «Лучшие сорта винограда СССР», де представлено 182 сорти винограду.

Ампелографія ділиться на загальну і спеціальну. Загальна включає систематику, класифікацію і походження сортів винограду, а також методики ампелографічних досліджень і порівняльної ампелографії. Спеціальна ампелографія вивчає окремі сорти, приводить їх ампелографічний опис, агробіологічну і господарсько-технологічну характеристику і методики визначення.

Завдання ампелографії. Ампелографія сприяє реєстрації та обліку сортового фонду винограду у всіх районах його вирощування, впорядкуванню наукових назв (синоніми, омоніми), вирішенню питань сортового районування і спеціалізації виноградарства шляхом виявлення найцінніших сортів для різних виробничих потреб і конкретних районів вирощування, просуванню культури винограду в нові райони, підбору й використанню сортів, якості вихідного матеріалу при селекції, дотриманню агротехніки, виходячи з біологічних особливостей сортів.

Ампелографія має велике значення для вивчення генофонду і створення банку відомостей про виноград. Вміння розпізнавати сорти за характерними зовнішніми ознаками знаходить застосування в практиці виноградарства при апробації та масовій селекції виноградних насаджень з метою вирощування чистосортного садивного матеріалу винограду.

На жаль, на сьогодні, навіть у науково-популярних фахових журналах в статтях, де аналізують і описують сучасний сортимент винограду не дотримуються єдиної системи і схеми ампелографічного опису. Як правило, сорти описують лише за ознаками ягід та грона, та, в кращому випадку, подають показники урожайності та морозостійкості, і вкрай рідко, вказують на походження сорту. Це не дивно для виноградарів-аматорів, але фахівці з вищою освітою, дипломовані агрономи і виноградарі не повинні допускати подібних помилок.

Пропонуємо аматорам у виноградарстві освоїти схему ампелографічного опису сортів, для подальшого використання в практичній роботі, для розпізнавання сортів, особливо з метою вирощування садивного матеріалу.

Схема ампелографічного опису

Для того щоб дати правильну характеристику сорту, користуються методами ампелографічного опису, основою яких є об’єктивна оцінка окремих ознак і властивостей, з урахуванням їх мінливості під впливом умов зовнішнього середовища.

Сорт описують за спеціально розробленою схемою у відповідному порядку:

І. Назва сорту в основному районі його поширення. Синоніми, інші назви сорту з вказівкою районів, де вони вирощуються.

ІІ. Походження сорту. Місце виведення. Автор сорту. Вихідний матеріал. Вид. Еколого-географічна група.

ІІІ. Історія впровадження і поширення сорту в Україні.

ІV. Сучасний ареал сорту.

V. Ботанічний опис. Враховують і дають характеристику місця вирощування сорту (експозиція схилу, ґрунт, вік насаджень, система культури, формування, підщепа).

1. Молодий пагін (вказують опушення і забарвлення коронки і перших листків при довжині пагона 10 – 15 см).

Розрізняють такі основні типи молодих пагонів:

1) верхівка пагона (коронка) і листки голі (без опушення), блискучі, світло-зелені;

2) на верхівці пагона сіро-зелене забарвлення листя від збільшення інтенсивності опушення переходить до білого;

3) верхівка пагона і листки мають золотисто-жовте, оранжеве чи бронзове забарвлення;

4) верхівка пагона і листки мають рожеве чи винно-червоне забарвлення.

2. Однорічний пагін (забарвлення міжвузлів і вузлів). Визрілі восени пагони (лоза) у різних сортів різняться забарвленням вузлів і міжвузлів:

1) білі з сіруватим відтінком вузлів і міжвузлів;

2) слабо-рожеві з червоними вузлами;

3) світло-жовті з коричневими вузлами;

4) темно-червоні.

3. Листок. Для опису беруть листки середнього ярусу з 9 по 12-тий вузол пагона. Якщо помічене значне варіювання ознак листка на кущі, то це обов’язково зазначають. Хоча листки за розміром значно відрізняються за довжиною пагона і в різних умовах вирощування, вони все ж є надійною ампелографічною ознакою. Часто достатньо лише одного листя, щоб визначитися із сортом .

Листки різних сортів різняться між собою:

1) розміром (довжиною від вершини до нижньої частини листкової пластинки: до 10 см – дрібні, до 17 см – середні, більші 17 см – великі);

2) формою (округла, яйцеподібна, серцеподібна, клиноподібна);

3) розсіченістю (цілісний, три- і п’ятилопатевий, слабо, середньо, сильно розсічений);

4) поверхнею листка (гладка, дрібно-пухирчаста, велико-пухирчаста);

5) вигнутістю пластинки (донизу, догори, хвиляста, лійкоподібна);

6) забарвленням з верхнього і нижнього боку;

7) боковими вирізками (глибина і форма , верхні та нижні);

8) черешковою виїмкою – формою ;

9) кінцевими і крайовими зубцями ;

10) опушенням нижнього боку листка (без опушення – листок голий, опушення павутинне, щетинисте і змішане – повстяне);

11) черешком (коротший, рівний або довший головної жилки);

12) осіннім забарвленням листків (жовте, оранжеве, червоне, коричневе). 

Продовження буде

 І. Гель – к. с.-г. н., доцент кафедри садівництва Львівського НАУ

Питання та відповіді по садівництву Всі питання (678)

Новини садівництва та сайту Всього новин (31)

  • Хвороба груші -іржа Хвороба груші -іржаСадівники надсилають фотографії, ставлять питання, що сталося з грушею? Це хвороба чи шкідник? Як з цим боротися? Дійсно останні роки на груші все більше і більше появляється ця хвороба - іржа. 15 -20 рокіів тому про іржу на груші навіть... 2020-03-01 читати
  • Точне садівництво Точне садівництвоТехнологія Smart Fresh. Що це таке? На чому вона заснована? Нова стаття "Високотехнологічне садівництво" надасть Вам можливість поверхнево ознайомитись з цією технологією. Взаєте хто є дистриб’ютером і представником цієї технології в Україні. 2020-02-14 читати
  • Зимове щеплення. Зимове щеплення.Статею "Зимове щеплення я роблю так." ми закінчуємо публікацію матеріалу який нам надав садівник-аматор Шляховий Григорій Никифорович з міста Чернігів. Сподіваємось, що його досвід допоможе і облегшить роботу по проведенню зимового щеплення в приміщенні.  Статті викладені мовою оригінала.... 2020-01-27 читати